Цьогорічні лауреатки живуть у інші часи аніж ті, у які жив Ян Новак-Єзьоранський. Однак, можна сказати, що ці часи інші лише на перший погляд. Їхня батьківщина – Білорусь – залишається тоталітарною державою серед європейських країн, де переважають демократичні стандарти. Це територія, де боротьбу за державу, що є спільним добром усіх громадян, знищують гумовими палицями та сльозогінним газом.
Світлана Ціхановська, Марія Колеснікова та Вольга Кавалькова об’єднали свої сили заради високої мети – багато років тому так вчинив легендарний кур’єр з Варшави.
В ім’я боротьби за права людини білоруски взялися виконувати важке та дуже ризиковане завдання. Чоловік Ціхановської перебуває у в’язниці, а вона –в еміграції, при цьому її залякують та за нею слідкують. Ціхановська підкреслює, що вона не є професіональним політиком. Вона пробує об’єднати народ навколо себе, підтримувати у ньому дух протесту, боротися за справедливість та демократичні цінності. При цьому вона хоче бути вірною демократичним процедурам і триматися до того моменту, коли нового голову білоруської держави буде обрано відповідно до західних стандартів.
Польща надзвичайно близька цьогорічним лауреаткам. Вони знають і говорять про східноєвропейський досвід боротьби за права людини, а також про польський рух «Солідарність» та про те, чого досягла польська демократична опозиція. Врешті-решт, вони знають про важкий та повний «вирв» шлях трансформації.
– Це дуже символічно, що у дні, коли увесь світ із неспокоєм дивиться на те, що відбувається у Білорусі, у Вроцлаві цьогорічними лауреатками премії ім. Яна Новака-Єзьораньского стають жінки, які борються за незалежність своєї батьківщини, – підкреслює мер Вроцлава, Яцек Сутрик.
Премія ім. Яна Новака-Єзьораньского
Вручається від 2004 року. Нагороду встановили: Ян Новак-Єзьораньській, місто Вроцлав, Колегіум Східної Європи, Вроцлавський університет та Національна бібліотека ім. Оссолінських.
Премія завжди вручається 4 червня. Вона потрапляє у руки особи, яка втілює у життя «мислення про державу, як про спільне добро», а також до установ, що зробили значущий внесок у повалення комунізму, у відродження політичної незалежності, а також у формування громадянського суспільства у державах Центральної ті Східної Європи.